Водонепроникність – здатність бетону не пропускати воду під тиском. Водонепроникність призначають, виходячи з допустимих фільтраційних втрат при фільтрації води через бетон і його стійкості до корозії. Фільтраційні втрати мають особливо істотне значення в гідротехнічних спорудах, наприклад для висотних напірних гребель, лицювань каналів і т.д.

Методи визначення водонепроникності бетону можна розділити на дві групи:

- визначення тиску води, який витримує зразок на протязі заданого часу без появи ознак фільтрації;
- визначення кількості води, яка просочилась через зразок на протязі заданого часу при встановленому тиску.

Відповідно можливе використання двох нормативних характеристик водонепроникності:

1. Марки бетону за водонепроникністю (W), яка характеризує найбільший тиску води (МПа), котрий можуть витримати стандартні зразки-циліндри з висотою і діаметром 150 мм без появи на їх відкритому боці ознак просочування води ("мокрої плями")..
2. Коефіцієнта фільтрації бетону, який характеризує кількість води, котра проникає через одиницю перерізу за одиницю часу, при градієнті напору (відношенні напору в метрах водяного стовпа до товщини конструкції в метрах), рівному 1.

Таблиця 1

Зв’язок між марками бетону за водонепроникністю і коефіцієнтом фільтрації

	CH4 КОМПЛЕКСНА ДОБАВКА ДЛЯ ВІБРОБЕТОННИХ СУМІШЕЙ
	IMPREGNAT DRY ЗАСІБ ДЛЯ ЗАХИСТУ ТА ГІДРОФОБІЗАЦІЇ ПОВЕРХОНЬ