Дрібнозернистим бетоном (ДЗБ) називають бетон з максимальною крупністю заповнювачів не більше 10 мм. Найчастіше ДЗБ виготовляють, використовуючи лише дрібний заповнювач (пісок), у такому випадку бетон називають піщаним. Іноді для поліпшення властивостей заповнювача ДЗБ використовують щебінь дрібних фракцій. ДЗБ найбільш доцільно використовувати для тонкостінних і густоармованих конструкцій, тому що більший розмір заповнювача звичайних важких бетонів

заважає рівномірному його розподілу і необхідному ущільненню.

При раціональному підборі складу ДЗБ за міцністю не поступається звичайному важкому бетону, причому характеризується підвищеною міцністю на розтяг при вигині (Rр.з.): якщо для бетонів з крупним заповнювачем співвідношення Rр.з./Rст (Rст – міцність бетону на стиск) знаходиться в межах 1/6…1/8, то для дрібнозернистих – 1/4...1/6. Такі бетони відрізняються підвищеною однорідністю, а тому більш високими значеннями морозостійкості і водонепроникності, хоча вимагають деякої перевитрати цементу.

Кількість цементу в ДЗБ більша ніж в бетонах із щебенем такої ж міцності на 20...40%. Причиною цього є підвищена пустотність дрібного заповнювача. Для прикладу об'єм порожнин у кварцовому піску з Мкр = 1,8 складає 45...48%, Мкр = 2,4 - 42...44%, тоді як у суміші тих же пісків із гранітним щебенем фракції 5...20 мм пустотність - 32...35%.

Підвищеній витраті цементу у ДЗБ сприяє більш висока питома поверхня заповнювача і, відповідно, більш висока водопотреба бетонних сумішей.

Зниження витрати цементу в ДЗБ можна досягти наступними прийомами:

- зменшенням пустотності і питомої поверхні дрібного заповнювача шляхом використання дрібного щебеню або інших укрупнюючих добавок (крупний пісок, відсів подрібнення);
- використанням ефективних пластифікуючих добавок, що дозволяють знизити водовміст бетонної суміші й В/Ц, а тому досягти необхідної міцності при меншій витраті цементу;
- підвищенням жорсткості бетонної суміші і використанням інтенсивних методів ущільнення (вібрування, вібрування з привантаженням, вібровакуумування, вібропресування).

На склад ДЗБ, що забезпечує необхідні характеристики, значно впливають такі фактори: активність цементу; крупність, питома поверхня і пустотність заповнювача; легковкладальність бетонної суміші; спосіб ущільнення. Орієнтовані склади ДЗБ з використанням піску середньої крупності приведені в табл. 1.

Таблиця 1

Орієнтовані склади дрібнозернистого бетону

Примітка. Склади дійсні при використанні піску з Мкр = 2,4...2,5

Внаслідок дрібнозернистої структури бетонної суміші, для ДЗБ характерне значне повітровтягування, а також наявність затисненого повітря (у результаті недоущільнення, а також можливої нестачі цементного тіста для повного заповнення пустот у піску (особливо в сумішах підвищеної жорсткості)). Так, у рухливій цементно-піщаній суміші кількість повітря після ущільнення складає близько 10 л/м³, а у жорсткій – до 70...80 л/м³. Даний фактор необхідно враховувати при проектуванні складу, тому що кожні 10 л повітря в ДЗБ знижують його міцність на 5...6 МПа.

Недоущільнення ДЗБ обумовлюється не тільки пустотністю заповнювача, але і підвищеною площею поверхні зерен, що збільшує вплив сил тертя, особливо у жорстких сумішах. Впливати на якість ущільнення ДЗБ можна не тільки використанням пластифікуючих добавок, але і зміною зернового складу заповнювача (застосуванням укрупнюючих добавок).

Підвищені витрати цементу в ДЗБ у деяких випадках можуть бути економічно виправданими, наприклад, при високих вимогах до конструкцій, що виготовляються, і необхідності виготовлення виробів складної конфігурації; при значних витратах на доставку крупних заповнювачів, укрупнюючих і інших добавок.

Використання ДЗБ особливо доцільне в регіонах, що не забезпечені кондиційними щебенем і гравієм.