Пластифікуючі добавки одночасно є і водоредукуючими, тобто такими, які зменшують водовміст бетонної суміші. Тому їх ефективність можна порівнювати по двох ознаках – по збільшенню рухливості бетонної суміші (пластифікуючий ефект) без зменшення міцності бетону і по зниженню водовмісту бетонної суміші при заданій постійній рухливості (водоредукуючий ефект) при одночасному збільшенні міцності і водонепроникності бетону. 

Не менш важливими є й економічні критерії застосування пластифікаторів.

Для експериментальної оцінки пластифікуючого ефекту виготовляють бетонну суміш контрольного складу на щебені крупністю 5-20 мм із рухливістю П1, тобто при ОК = 2...4 см. Витрату цементу приймають 350 кг/м³, орієнтована витрата води 180…190 кг/м³ уточнюється експериментально. З цієї суміші після перевірки її легковкладальності виготовляють зразки – куби для визначення міцності бетону. Можна також оцінювати ефективність добавки і на складі, який застосовується в конкретних виробничих умовах.

Потім виготовляють бетонну суміш того ж складу, але з добавкою пластифікатора в оптимальній кількості. Збільшення рухливості суміші з добавкою і служить кількісною оцінкою пластифікуючого ефекту. Якщо оптимальний вміст добавки не відомий, то його визначають експериментально, порівнюючи ефект при 3...5 дозуваннях, включаючи максимально рекомендований. З бетонної суміші з оптимальним вмістом добавки виготовляють зразки для визначення міцності.

Далі порівнюють міцність бетону без добавки і з добавкою у віці 3, 7 і 28 діб. Міцність бетону при введенні добавки в будь-якому віці не повинна зменшатись.

Для визначення фактичного водоредукуючого ефекту виготовляють су-міш наведеного вище (або фактично застосовуваного у виробництві) складу спочатку без добавки, а потім з добавкою при її оптимальному вмісті.

При цьому витрату води для бетонної суміші з добавкою зменшують таким чином, щоб її рухливість залишалася незмінною. Процентне зменшення водовмісту і є чисельним значенням водоредукуючого ефекту.

За пластифікуючим ефектом добавки поділяють на 4 групи. До добавок І групи відносять суперпластифікатори. Вони збільшують рухливість бетонної суміші марки П1 (ОК = 2...4 см) до марки П5 (ОК>20 см). Оскільки при такій великій осадці конуса порівнювати рухливість різних сумішей важко, те іноді додатково оцінюють горизонтальний розплив бетонної суміші при підніманні стандартного конуса.

Порівнювати добавки цієї групи між собою тільки по пластифікуючому ефекту не зовсім коректно, тому що однаковий ефект досягається при різній витраті добавок, до того ж їх вартість коливається в дуже широких межах. Найбільш дорогі добавки поліакрилатного та полікарбоксилатного типу (суперпластифікатори 4-го покоління) дозволяють при витраті до 0,2...0,4% від маси цементу одержати литі бетонні суміші, які зберігають рухливість до 2-х годин.

Добавки-суперпластификатори можна порівнювати по водоредукуючому ефекту. При постійній рухливості бетонної суміші такі добавки дозволяють зменшити її водовміст на 20% і більше, підвищити міцність бетону і його марку по водонепроникності на 4 ступені. При цьому фактична водоредукуюча здатність для добавок полікарбоксилатного типу може досягати 40%, для С-3, ПФМ-БС – 25...27%, Дофен-М – близько 20%.

Пластифікуючі добавки ІІ групи збільшують рухливість бетонної суміші від марки П1 до марки П4 (ОК = 15...19 см), тобто також дозволяють одержати литі суміші. Їх водоредукуюча здатність складає 12...19%, за рахунок чого можна підвищити водонепроникність бетону на 2...3 марки. До добавок такого типу відносяться технічні лігносульфонати (ЛСТ, ЛСТМ-2), добавку Дофен-М (при оптимальному вмісті 0,4...0,5%). Використання таких добавок як правило економічно дуже ефективне через малу вартість. Однак це найбільше доцільно робити не для литих, а для рухливих і помірно жорстких сумішей.

Добавки ІІІ групи збільшують рухливість бетонної суміші від марки П1 до марки П3 (ОК = 10...11 см). Їх водоредукуюча здатність складає 6...11%, за рахунок чого можна підвищити водонепроникність бетону на 1...2 марки. Добавки IV групи збільшують рухливість на одну марку при водоредукуючій здатності до 5% .

До добавок III і IV груп відноситься цілий ряд відходів хімічного виробництва (ЩСПК, ПДК, УПБ-М і ін.). При відносно невисокій технологічній ефективності їх застосування як правило виправдане економічно.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ         NEW!

CH4 КОМПЛЕКСНА ДОБАВКА ДЛЯ ВІБРОБЕТОННИХ СУМІШЕЙ

У випадку виникнення запитань зв'яжіться з нашими технічними спеціалістами