Примітка: "Р" – швидкотверднучий.

Марочна міцність цементу визначається через 28 діб твердіння зразків-балочок розмірами 40x40x160 мм із цементно-піщаного розчину 1:3 (одна частина цементу, три частини нормального піску) в стандартних умовах.

У цей період міцність цементу росте інтенсивно, потім значно повільніше. Міцність швидкотверднучих цементів визначається також через 2 доби твердіння.

Цементний завод повинен визначати активність цементу і при пропарюванні у віці 1 доби і вказувати її в паспорті на цемент, що відвантажується.

Для орієнтовного визначення міцності цементів використовуються різні прискорені методи.

Міцність цементів знаходиться в складній залежності від великого комплексу факторів. Одним з основних є склад цементу. На міцнісні показники цементу впливає не тільки вміст окремих мінералів, але і їх мікроструктура. В останні роки велика увага приділяється вивченню легуючих добавок, що підвищують міцність цементу. Міцність цементу, особливо в ранньому віці, підвищується зі збільшенням питомої поверхні і зменшенням граничного розміру зерен. Високоміцні швидкотверднучі цементи до 95% (за масою) представлені часточками не більше 30 мкм, при вмісті зерен менш 5 мкм – до 30%. Поряд з потенційною активністю цементу, обумовленою його складом, структурою і дисперсністю, на міцність в розчинах і бетонах, істотно впливають умови зберігання, використання і твердіння зразків.

Портландцемент небажано довго зберігати на складах, оскільки під дією парів води і вуглекислого газу знижується його активність.