Мурувальні розчини застосовуються для влаштування стін і перегородок із застосуванням керамічної цегли і каменів, для замонолічування стиків бетонних і залізобетонних конструкцій, закладення швів. Для кладки застосовують цементні, цементно-вапняні, цементно-глиняні, а також вапняні і глиняні розчини. Цементні розчини доцільно використовувати для зведення конструкцій, що знаходяться нижче рівня ґрунтових вод (фундаменти й ін.).

Найбільш широко використовуються в якості мурувальних складні (цементно-вапняні і цементно-глиняні) розчини. Такі розчини можна застосовувати в наземних конструкціях незалежно від вологісних умов, а також для зведення фундаментів будинків при незначній вологості ґрунту. Основна мета використання вапняної або глиняної добавки в таких розчинах – підвищення пластичності й економія цементу.

Вапняні і глиняні мурувальні розчини, як правило, застосовують при будівництві одноповерхових будівель.

Для мурувальних розчинів найчастіше застосовують портландцемент марок 300 і 400. Для підвищення пластичності і зниження вартості розчину слід застосовувати цементи зі значною кількістю активних мінеральних добавок, а також спеціальні цементи для будівельних розчинів. Повітряне вапно і глина використовуються для наземної кладки при відносній вологості навколишнього повітря до 60%. Для розчинів, що працюють у вологих умовах, доцільне застосування гідравлічних вапновміщуючих в'яжучих (гідравлічне вапно, вапняно-зольні цементи).

Для виготовлення мурувальних розчинів рекомендується використовувати середній рядовий і середній збагачений піски, а також дрібний рядовий і збагачений піски. Вміст зерен розміром більше 5 мм у таких пісках не повинен перевищувати 0,5%. У деяких випадках допускається також використання середнього піску зі вмістом зерен крупніших 5 мм не більше 5%. Допустима кількість часток розміром менше 0,16 мм – до 20% за масою.

У мурувальних складах, крім розчинів, що твердіють у зимовий час, ефективне використання добавки золи ТЕС, а також цементного пилу чи інших мінеральних добавок (діатоміт, трепел, мелений шлак). Такі добавки значно підвищують пластичність розчинів, дозволяють знизити витрату цементу на 30...50 кг/м³ практично без зниження їх міцності. Оптимальний вміст золи – 100…200 кг/м³. Дисперсну золу (золу-виносу) використовують для заміни частини цементу і піску, грубозернисту (золу гідровидалення) – для заміни піску.

Найважливішими властивостями мурувальних розчинів є міцність при стиску і рухливість. Марка розчину за міцністю призначається відповідно до проектних вимог. Рухливість суміші залежить від призначення розчину (табл. 1).

Таблиця 1

Рухливість мурувальних розчинів в залежності від їх призначення

Склади мурувальних розчинів підбирають за таблицями або розрахунком, але в будь-якому випадку уточнюють шляхом проведення лабораторних замісів на наявних матеріалах. Деякі склади змішаних мурувальних розчинів наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Орієнтовані склади важких мурувальних розчинів
(цементно-вапняних)