Фібробетони – це бетони до складу яких вводяться дисперсні армуючі волокна (фібра). Такі бетони, у порівнянні зі звичайними, характеризуються  підвищеною міцністю на розтяг, більш високою ударною в'язкістю і тріщиностійкістю. Використання фібробетонів дає можливість виключити з конструкцій значну кількість традиційної стержневої арматури і замінити його фібровою, котра вводиться при готуванні бетонної суміші в змішувачі.

Це дозволяє значно знизити трудомісткість робіт при виготовленні збірних елементів на заводах, а також безпосередньо на будівельних майданчиках при зведенні монолітних конструкцій. Використання фібробетонів у ряді випадків знижує витрату бетону і сталі. 

Як фібру застосовують сталеві, а також неметалеві волокна (скляні, базальтові, азбестові, полімерні). 

Сталева фібра використовується у вигляді  дроту діаметром 0,1...0,5 мм, довжиною 10...50 мм. Збільшення розмірів армуючих волокон негативно позначається на ефективності їх введення. Фіброва арматура вводиться в бетонну суміш у кількості 1,5...2,5% за об'ємом (70…200 кг фібри на 1 м3), при цьому  міцність бетону на розтяг підвищується в 2...4 рази, на стиск у 1,2...1,6 раз, ударна стійкість, водо-, газо- і нафтонепроникність у 10...100 раз, стиранність зменшується в 2,5...4 рази. 

Скловолокно, використовуване у фібробетонах, має діаметр 3...50 мкм і довжину 20...40 мм. При цьому міцність волокон на розтяг становить від 1500...3000 МПа. Скляні волокна вводять у бетонну суміші в кількості 1...4 % від об'єму бетону. Як і сталеві, вони, маючи високий модуль пружності, забезпечують підвищення міцності бетону на розтяг, його тріщиностійкість. У лужному середовищі, яке являє собою цементний камінь, скляна арматура швидко руйнується, тому для забезпечення необхідної довговічності фібробетону зі скловолокном застосовують спеціальні заходи: використання лугостійких скляних волокон, глиноземистого цементу, мінеральних добавок для зв'язування лугів, а також просочення бетону полімерами. 

Для дисперсного армування цементних композицій  широко використовуються азбестові волокна (азбестоцемент). Ці волокна мають високу міцність, вогне- , лугостійкість, довговічність. З азбестоцементу виготовляються покрівельні листи, напірні і безнапірні труби, стінові “сендвіч”-панелі та ін. Полімерні волокна використовують тільки для армування матеріалів з низьким модулем пружності – ніздрюватих, гіпсобетонів. Для цих цілей використовують поліефірні, поліакрилатні, поліпропіленові й інші волокна.

З метою забезпечення необхідного зчеплення волокон з в'яжучим виготовляють фібру з періодичним профілем, наносять спеціальні покриття.

Крупний заповнювач у фібробетонах звичайно не застосовують, тому що це призводить до зниження рівномірності перемішування суміші й ефективності армування (відстань між окремими волокнами повинна бути не менше 10 мм). У деяких випадках армується тільки цементний камінь (азбестоцемент).

При приготуванні фібробетонної суміші важливо забезпечити рівномірність розподілу волокон, що схильні до утворення грудок. Для запобігання цього явища ефективними прийомами являються: визначений порядок завантаження в бетонозмішувач і перемішування компонентів (заповнювач, цемент, вода – перемішування – фібра; заповнювач, фібра – перемішування – цемент, вода); використання спеціальних змішувачів з пульсуючим впливом на суміш; одночасний набризк бетонної суміші і волокна.