На цементи загальнобудівельного призначення в Україні діє ДСТУ БВ 2.7-46-96. Ці цементи виготовляють 5-ти типів: тип І – портландцемент (від 0 до 5% мінеральних добавок) марок 300, 400, 500, 550, 600; тип ІІ – портландцемент із добавками (від 6 до 35% мінеральних добавок) марок 300, 400, 500, 550, 600; тип ІІІ – шлакопортландцемент (від 36 до 80% доменного гранульованого шлаку) марок 300, 400, 500; тип IV – пуцолановий цемент (від 21 до 55% мінеральних добавок) марок 300, 400, 500; тип V – композиційний цемент (від 36 до 80% мінеральних добавок) марок 300, 400, 500.

При нормуванні міцності в 2-х добовому віці цементи відносяться до швидкотверднучих.

Стандартна міцність цементів (міцність при стиску в 28 діб), а також рання міцність (у віці 2 чи 7 діб) повинні відповідати вимогам, приведеним у табл. 1.

Таблиця 1

Вимоги до міцності портландцементів загальнобудівельного призначення

В умовному позначенні вказують тип цементу і його марку. Вводять додаткові позначення для швидкотверднучого (Р), пластифікованого (Пл), гідрофобізованого цементу (Гф), а також цементу, отриманого з клінкеру з нормованим мінералогічним складом (Н).

При необхідності в цементи всіх типів можуть бути введені пластифікуючі і гідрофобізуючі поверхневоактивні речовини (ПАР) у кількості не більше 0,3% від маси цементу в перерахунку на суху речовину добавки. Для інтенсифікації помелу цементу дозволяється вводити технологічні добавки (кам'яне вугілля, ПАР), що не погіршують якість цементу, у кількості не більш 1%, у тому числі органічні – не більше 0,15%. Обмеження граничного вмісту таких добавок у цементі викликане їх, як правило, негативним впливом на міцність при підвищеному дозуванні. Ефект впливу кам'яного вугілля як інтенсифікатора помелу заснований на його здатності очищати мелючі тіла млинів і попереджати агрегацію зерен цементу, добавок ПАР – на т.зв. "ефекті П.О. Ребіндера" – здатності адсорбуватися на мікротріщинах матеріалу при подрібненні і зменшувати його міцність.

Тонкість помелу цементів усіх типів повинна бути такою, щоб при просіюванні їх через сито №008 проходило не менше 85% маси. Для портландцементу з добавкою шлаку, використовуваного в бетонах для аеродромних і дорожніх покрить, нормується питома поверхня, яка повинна бути не менше 280 м²/кг.

Вміст MgО у клінкері для всіх типів цементу повинен бути не більшим 5%. За спеціальним дозволом за умови забезпечення рівномірності зміни об'єму зразків при їх випробуванні в автоклаві вміст MgО може бути доведено до 5...6%. Нормується також вміст у цементах SO₃, внесеного, в основному, добавкою гіпсу. Для всіх типів портландцементу мінімальний вміст SO₃ повинен бути не меншим 1%, максимальний для цементів I, II, IV і V типів марок 300, 400, 400Р і 500 – не більшим 3,5%, марок 500Р, 550 і 600, а також усіх марок цементу ІІІ-го типу – 4%.

Разом із сировиною в цемент можуть попадати хлористі солі. Вони виявляють корозійну дію на арматуру в бетоні, на металеве устаткування. Вміст хлоридів у цементах допускається не більше 0,5...1% за масою, а в цементі, що використовується для виготовлення попередньо напружених залізобетонних конструкцій, взагалі не допускається. Обмежується в кількості не більше 0,6% також вміст лужних оксидів в перерахунку на Na₂O у цементі, призначеному для виготовлення масивних бетонних споруд з використанням реакційно здатних заповнювачів.